HP-wwwСучасні теплові насоси відповідають найвищим вимогам, які висуваються до кліматичної техніки та набувають все більшої популярності у багатьох країнах світу.

Вони мають багато переваг як економічного, так і екологічного характеру порівняно з системами, які працюють на викопних видах палива.

 

Норвегія: уряд заохочує використання біопалива, у країні використовуватимуться теплові насоси

 

Гідроенергетикою у Норвегії виробляється 98% споживаної електроенергії, у той час як 80% теплопостачання забезпечують електричні системи опалення, а 20% – водяні. Норвезькі політики схильні робити ставку на біопаливо. Однак кількість теплових насосів, що встановлюються у Норвегії, стрімко зростає. 90% встановлених пристроїв – це насоси типу «повітря – повітря» для приватних будинків. При цьому раніше не вимагалося ніяких сертифікатів гарантії якості, для того щоб розпочати бізнес підрядника у Норвегії, що зумовило виникнення групи підрядників, які працюють з низькоякісним обладнанням і неякісно виконують роботи, підриваючи репутацію теплових насосів.
Енергетична політика Норвегії регулюється вимогами ЄС. Наприклад, «Нові технічні будівельні норми (ТЕК 10)», вимагають використовувати для опалювання новобудов до 60% енергії з відновлюваних джерел. Придатні для цього відновлювані джерела енергії включають біопаливо, геотермальну енергію (для чого застосовуються теплові насоси, сезонний коефіцієнт ефективності (SPF) яких становить > 2,63).
Для того щоб теплові насоси відносились до обладнання, що працює на відновлюваних джерелах енергії, Європейський Союз вимагає, щоб SPF був не нижче 2,63. Питання щодо цього показника є предметом гострої дискусії у Норвегії, оскільки електроенергія, що використовується для роботи теплового насоса у цій країні, виробляється не тепловими електростанціями, а ГЕС. Тому SPF, що дорівнює 1,2, задовольняв би встановлені вимоги.
Хоча субсидій, що були доступні раніше для встановлення теплових насосів типу «повітря – повітря», більше не існує, їх все ще можливо отримати для теплових насосів типу «повітря – вода» та «вода – вода». Фінансова підтримка покриває до 20% вартості цього обладнання і сягає €1 250, що сприяє поширенню застосування теплових насосів.

 

Франція: на шляху до мети

 

Ринок теплових насосів Франції почав стрімко зростати після 2005 року. До 2004-го домінуючими були грунтові теплові насоси, але після 2005-го першість перехопили теплові насоси типу «повітря – вода». У 2009 році кількість теплових насосів, що використовують теплоту грунту, складала 12% обладнання на ринку.
У зв'язку з економічною кризою та скороченням ринку будівельних замовлень, податкового кредитування та низькими цінами на нафту з 2009 року почалося зменшення продажів теплових насосів, що сприяло підвищенню попиту на традиційні системи опалення.
У 2010 році у Франції було продано 63 тис. теплових насосів, 9 тис. з яких є пристроями, що використовують теплоту грунту, а 54 тис. – теплоту повітря. Крім того, близько 15 тис. пристроїв було продано для приготування гарячої води для побутових потреб.
Нині тепловими насосами у Франції обладнано близько 10% нових житлових будинків (для порівняння: у Швеції – 95%).
У своїй енергетичній дорожній карті (Grenelle de l'Environnement) французький уряд поставив за мету встановити 2 млн теплових насосів до 2020 року (не включаючи установки типу «повітря – повітря»).
Податкові кредити на встановлення теплових насосів були доступними у Франції з 2005 року. Більше того, позики з нульовою процентною ставкою є також доступними для «проектів з реконструкції» (ізоляція + обладнання з використанням відновлюваних джерел енергії).
Коли їх уперше було запроваджено у 2005 році, податковий кредит покривав 50% інвестиційних витрат (до максимальної вартості €8 000 за один тепловий насос або €16 000 за декілька). На всі типи теплових насосів, включаючи теплові насоси типу «повітря – повітря», можливо було отримати кредит, якщо мінімальний COP у режимі опалення дорівнював ≥ 3 (згідно з ЕN 14511), а в режимі ГВП ≥ 2,2 (згідно з EN 255-3). З того часу схему матеріального заохочення було змінено. Наприклад, у 2009 році було вилучено із схеми установки типу «повітря – повітря». У 2010 році мінімальний COP у режимі опалення було підвищено до 3,4, а податковий кредит для теплових насосів, які використовують теплоту грунту, встановлено на рівні 40%. У той же час податковий кредит для повітряних теплових насосів було зменшено до 25%, а для побутових теплових насосів, призначених для ГВП, було встановлено на рівні 40%.

Останніми роками податковий кредит для всіх типів теплових насосів було зменшено на 10% порівняно з 2010-м, а також було переглянуто критерії ефективності функціонування теплових насосів для виробництва гарячої води для побутових потреб:
- зовнішнє повітря: COP = 2,5 при 7 °C;
- відпрацьоване повітря: COP = 2,9 при 20 °C;
- геотермальне джерело: COP = 2,5.

Інші фінансові стимули включають:
- позику на модернізацію для проектів з реконструкції Bleu Ciel від EDF (Державне енергетичне управління Франції);
- позику для демонстраційних проектів;
- субсидіювання від національного енергетичного агентства ANAH, що покриває частину витрат на встановлення повітряно-водяних теплових насосів (€900) та грунтових теплових насосів (€1 800) у 15-річних та старіших будинках;
- регіональні або місцеві схеми підтримки.

Раніше у Франції ринок теплових насосів був привабливим для некваліфікованих "професійних" монтажників, які встановлювали системи низької якості, що породжувало зростаюче невдоволення користувачів. Однак введення сертифікації як для продукції (система сертифікації NF PAC від CERTITA за дорученням AFNOR), так і для монтажників (система сертифікації QualiPAC, що розроблена AFPAC, EDF та ADEME й управляється Qualit'EnR), має велике значення для вирішення питань стосовно забезпечення якості.

 

За матеріалами WSP Environment and Energy та CETIAT