Firsova Globalna-sinergiyaВБО "Глобальна синергія" лобіює у всеукраїнському масштабі важливий напрямок – енергоефективність шкільних приміщень як пріоритет «правильної школи».

Чим зумовлений такий вибір, що вкладається у поняття «правильна школа» – з такими запитаннями кореспондент УКРІНФОРМу звернувся до директора ВБО «Глобальна синергія» Оксани Фірсової.

 

– Одним з основних пріоритетів для нашої організації є захист права дітей на безпечні та належні умови навчання у українських школах. Ми тривалий час займалися питаннями енергозбереження, енергоефективності, зокрема, й механізмами їх вирішення в навчальних закладах. Але до цих питань ми підходимо не просто з позицій заощадження та ефективного використання енергії в навчальних закладах, а яким чином ми можемо забезпечити належні умови навчання у кліматично дружній та економічно ефективний спосіб. Адже передовсім ми маємо захистити право дітей на безпечні та належні умови навчання. Про доцільність такого підходу свідчить і досвід розвинутих країн Європи, де питання забезпечення комфортних умов у школах стоїть на першому місці, а енергоефективність та енергозаощадження розглядаються як обов'язкова складова, механізм, що забезпечує досягнення необхідних показників мікроклімату з найменшою шкодою для довкілля. Саме тому, на підгрунті кращих європейських практик та вітчизняного досвіду громадських ініціатив, ми започаткували унікальний для України за змістом проект "Стандарт пасивної будівлі – пріоритет для правильної школи". Адже пасивна школа – це школа, яка відповідає всім жорстким вимогам щодо належних умов навчання і має дуже низьке споживання енергії для опалення, загалом на 90 відсотків менше ніж звичайна шкільна будівля. Зрозуміло, що перших прихильників й активну підтримку ми зустріли серед батьків і учнів. Відрадно, що сприйняли нашу ідею і підтримали проект у Європейській програмі Міжнародного фонду "Відродження".
Проект передусім передбачає лобіювання запровадження стандарту пасивної будівлі для українських шкіл, а це означає – високий рівень енергоефективності при забезпеченні комфортних умов. Треба визнати, що енергоефективність будівель в Україні у 3-4 рази нижча, ніж в західних країнах. А з другого боку, скажіть, чому громадянинові, який щодня чує про ціни на російський газ, який обізнаний з енергоресурсами, екологією, не поборотися за таку цифру – 15 кВт*год за рік на метр квадратний площі? Адже саме стільки енергозатрат потребує «пасивна будівля». Сьогодні в Україні затрати протягом року на опалення будівлі складають 250-300 кВт*год на м2 площі, у Польщі – 90-120, у Німеччині – 50-100 кВт*год.
Окрім того, що «пасивний будинок» використовує у 10-15 разів менше енергії, ніж зазвичай, значна частина його тепла генерується пасивно, тобто, за допомогою лише існуючих внутрішніх джерел тепла, сонячної енергії, що надходить через вікна, нагрівання свіжого повітря, що надходить за допомогою вентиляційних установок тощо. У ньому не буває протягів, завжди хороша ізоляція (згідно з розрахунками), відсутні містки холоду, встановлені двокамерні теплозберігаючі вікна з ізольованими профілями, вентиляційна установка з високоефективною рекуперацією тепла, будівля має певну герметичну оболонку... І найголовніше, що у ній завжди світло, тепло, комфортно усім школярам і педагогам без винятків у будь-яку пору року. Це саме те, що потребує школа, у якій наші діти проводять 11 років свого життя.

 

– У багатьох школах вже почали вставляти пластикові вікна, аби лишень команда, скоро й рапортуватимуть про «євростандарти»...

 

– Відбуватися напівкроками й дискредитувати хороший досвід, справді, ми навчилися. До слова, про теплозберігаючі вікна, тут має бути своя технологія й свої нормативи. Ми в одній зі столичних шкіл з пластиковими вікнами зробили вибіркове контрольне тестування і жахнулися: вміст вуглекислого газу у приміщеннях допустиму норму перевищував від 4 до 5 разів. Це далеко не євростандарт! Наш проект вивів нас на цілу низку взаємопов'язаних з енергоефективністю проблем навчального середовища.
Одна з найсуттєвіших. Тільки 6-10% відсотків першачків досягають 14-18-річного віку у задовільному стані здоров'ї (це дані Інституту педіатрії, акушерства та гінекології АМН України). Більше половини юнаків та юнок мають низькі резерви адаптаційних можливостей. За час навчання у загальноосвітньому закладі у школярів суттєво погіршується здоров'я, зокрема, погіршуються зір у 3 рази, порушується постава у 4,6 рази, зростає кількість алергій у дітей, захворювань нирок, хвороб органів травлення, нервової системи. Звісно, фактори ризику можна шукати у домашніх умовах, екології, продуктах харчування, але значну частину з 11 років свого життя вони проводять у шкільних приміщеннях й тут втрачають здоров'я. Отже, «правильна школа» має вплинути на цю сумну статистику.
Нині ми кардинально змінюємо ставлення до дітей-інвалідів, виводимо їх з ізоляції і націлюємо на адаптацію до загальних суспільних умов, як і суспільство – на толерантне ставлення до людей з особливими потребами. Отже, «пасивна будівля» загального користування має бути комфортною і для інвалідів.

 

– Пані Оксано, найкращі громадські ініціативи можуть розбитися у єдиний сьогочасний «риф» – хронічну нестачу грошей...

 

– Ми вже частково торкалися грошей. За нових умов їх можна економити. Нині бюджети витрачають на енергоносії для школи щорічно в середньому не менше 400-600 тис. грн. І це не означає, що вдається забезпечити адекватні температуру, освітлення, вентиляцію тощо у навчальних класах і усунути небезпечні фактори для здоров'я дітей. Запровадження для шкіл стандарту пасивної будівлі, як будівлі з дуже низьким енергоспоживанням, вирішує цю проблему у комплексі.
Звісно, європейські розрахунки при наших статках дещо вражають: собівартість будівництва квадратного метра «пасивної будівлі» 1800-1900 євро. Наприклад, у 2004 р. при зведенні нової школи за стандартом «пасивної будівлі» у Франкфурті собівартість склала за квадратний метр 1110 євро. Будівництво з нуля школи на 500 учнів за орієнтовними підрахунками в Україні сягатиме 90 млн грн. Чи може собі дозволити наша держава спорудження нових енергоефективних шкіл? Думаю, що так. Український уряд продемонстрував стратегічне бачення щодо масштабів й використання збудованих об'єктів Євро-2012 (стадіони, аеропорти, готелі) «на виріст» і віднайшов 50 мільярдів гривень. Одне Євро-2012 – це як мінімум будівництво 500 нових шкіл, більше, ніж усіх загальноосвітніх навчальних закладів у Чернівецькій області. Вартість аеропорту в Донецьку – це більше 50 нових шкіл (третина всіх шкіл Донецька). А тут йдеться про глобальніші речі - майбутнє нації, її здоров'я й освіченість.

 

– Наші школи, в основному збудовані у минулому столітті, очевидно, у нинішніх умовах окупити себе вже не зможуть?

 

– Ось тут треба правильно розставити акценти. Стосовно школи, як соціально важливого об'єкта, мова має йти не про окупність, а про належне функціонування та, по можливості, зменшення навантаження на місцеві бюджети. Сьогодні з понад 19,5 тис. шкіл майже 60 відсотків – це зношений фонд. Доцільно здійснювати заходи з енергетичної санації шкільних будівель під час проведення капітальних ремонтів шкіл, а нові школи споруджувати як будівлі з мінімальним споживанням енергії, за стандартом «пасивної будівлі». Саме лобіювання, у чистому розумінні цього слова, силами громадськості змусить законодавців діяти і привести до норм і стандартів ЄС відповідні українські будівельні нормативи (ДБН) і реалізувати положення законопроекту про енергетичну ефективність житлових і громадських будівель, який знаходиться зараз на другому читанні у Верховній Раді.
У багатьох сферах вже маємо непоправні втрати і доведеться починати з нуля. Щоб цього не сталося із здоров'ям наших дітей, запровадження в Україні стандартів ЄС щодо енергетичних характеристик будівель з урахуванням принципів пасивного будівництва є реальною і бажаною перспективою для українських шкіл. І вона має об'єднати і політиків, і господарників, і освітян.

 

Березень, 2013. УКРІНФОРМ